СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ в Україні

Гроші є формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу, - ось так по літературному звучить основне призначення грошей нашої планети.

Гроші – це універсальна міра вартості товару, що є основою товарообміну в економічній системі суспільства. Гроші  теж  можна уявити як своєрідний товар, своєрідність якого полягає в тому,  що він  є  загальним еквівалентом, тобто ним можна виміряти  вартість інших товарів. Будь-яке суспільство в історії людської цивілізації рано   чи   пізно  приходило  до  необхідності  виділення   такого еквіваленту, тобто до необхідності появи грошей.

Вважається, що найперші монети з'явилися в

Китаї і в стародавньому Лідійському царстві у VII столітті до нашої ери. Близько 500 років до нашої ери перський цар Дарій зробив економічну революцію в своїй державі, ввівши в обіг монети і замінивши ними бартер.

Паперові гроші справляли велике враження на мандрівників, які відвідували Китай в VII-VIII століттях. Марко Поло писав, що випуск паперових грошей - це новий спосіб досягнення тієї мети, до якої так давно прагнули алхіміки. У XIII столітті уряд Чингіз-Хана вільно обмінювалися паперові грошові знаки на золото, тому підробка паперових грошей приносила великі доходи і вважалася страшним злочином.

Історія грошей тісно пов'язана з розвитком економічного і політичного життя суспільства. З найдавніших часів люди починали обмінюватися різноманітними предметами. Поступово виявилося, що набагато зручніше встановити загальний еквівалент вартості різних товарів. У різних народів їм могли бути худоба, красиві морські раковини, вироби з металу, каменю, хутра. Однак необхідно було щось універсальне, довговічне і зручне, що б не займало багато місця і одночасно досить коштовне.

Вже в ІІ тисячолітті до н.е. у Древньому Єгипті використовують як гроші золоті кільця, а в країнах басейну Егейського моря - мідні злитки, що мають форму бичачої шкіри.

Винахід монет - шматочка металу визначеної ваги з зображеннями або написами, що є засвідчувальними, - вчинилося майже одночасно (у першій половині VІІ ст. до н.е.) у двох сусідніх регіонах - на західному узбережжі Малої Азії (у Лідійскому царстві ) і в Греції (на острові Егіна).
Походження слова «монета» пов'язане з ім’ям Юнони Монети - дружини Юпітера (за римською міфологією – царя неба і землі).
Після перемоги Риму над Пирром (царем епирським) було вирішено карбувати гроші тільки в храмі Юноны Монети.

В античну епоху карбування і лиття монет поширилося на величезному просторі від Європи до Індії.
Зовсім незалежно від Європи з’явилися литі мідні монети в Китаї, де їхній традиційний вид (плоский кружок із квадратним отвором у центрі, навколо якого розміщалися ієрогліфи) зберігся до початку ХХ століття

З розширенням обміну для виконання функції загального еквівалента найбільш зручними виявилися шляхетні метали - золото і срібло. Вони дуже швидко стали витісняти з обігу всі види неметалевих грошей.

Домонгольська Русь не знала слова «гроші», найбільш давнім вираженням грошей як еквіваленту обміну була худоба, а пізніше шкіри звірів. Дійсно, у давньоруських джерелах говориться і про такі грошові одиниці, як куна (куниці), векша (білка), різана, ногата тощо. Шматки шкіри або хутра були монетними знаками в міновій торгівлі.

Поступово хутра витіснялися з грошового обігу металевими монетами. Оскільки Давня Русь не мала у своєму розпорядженні вітчизняних джерел дорогоцінних металів, то в торгівлі широко використовувалися іноземні монети. Спочатку це були римські срібні монети, але виняткову роль зіграли монети східного походження - дирхеми Арабського халіфату, що ввозилися купцями по Волзі. У XІ-XІІ ст.ст. були поширені візантійські срібні міліарисії, а також золоті і мідні монети. У той же час через Великий Новгород увозилися динарії, що карбувалися в Європі.

Поряд з іноземною монетою на Русі в обігу знаходилися також злитки і шматки срібла, що до XІ ст. придбали стандартну форму, стійку вагу (160 гр. київські і 200 гр. - новгородські ) і стали називатися «гривнями».

Назва злитку «гривня» походить від шийного срібного обруча, що був прикрасою.

Перша власна російська карбована монета з’явилася в царювання Володимира Святославовича. Були викарбувані золоті монети (златники) з написом «Володимир, а се його злато» і срібні з таким же написом тільки про «срібро».

У XІІІ ст., у Великому Новгороді з’являється новий грошовий термін «рубль», що поступово замінив назву новгородського срібного злитка - гривні . Срібний рубль став мірою визначеного рахунку монет, тобто рахунковим поняттям.

Згодом почалося власне карбування срібних монет у Московському, Рязанському, Суздальському і Тверському князівствах. Але в міру посилення Московського князівства, монети інших князівств витіснялися. У той час російський рубль, на ваговій основі якого здійснювалося карбування всіх монет, відповідав ліврові - найбільшій грошовій одиниці Західної Європи.

До початку XVІ ст. у Російській державі існували паралельно монетні системи московська (на більшості монет зображувався вершник з мечем) і новгородська (на яких був вершник зі списом). Саме новгородські монети в народі і прозвали «копійками».

Потрясіння Смутного часу кінця XVІ - XVІІ ст.ст. уплинули на грошове господарство Росії. У 1610 р. Василь Шуйський, коли були вичерпані всі запаси срібла в скарбниці (на сплату шведським найманцям), почав карбувати золоті монети, що в той час було нововведенням. Були випущені золоті гроші і копійки такого ж виду і номіналу як срібні, але в 10 разів дорожчі. Однак вони майже не вживалися, тому що Москва була захоплена поляками.

За царювання Катерини ІІ з’явилися перші російські паперові гроші - асигнації. У світі паперові гроші були відомі китайцям, авторам винаходу паперу. У європейських народів паперові гроші стали друкуватися лише з XVІІІ ст. Першою була Франція. Не дивлячись на економічне фіаско Франції, її прикладові пішла Австрія, потім Прусія. І лише пізніше до них приєдналася Росія.

Наприкінці ХХ ст. з’явилися кардинально нові гроші - пластикові. Вони ідеально відповідають вимогам компактності, мінімального обсягу і поступово витісняють з обігу паперові гроші. Ну а монети.... На думку деяких економістів, вони залишаться як еквівалент надбання держави і як предмет колекціонування, вкладання засобів, накопичування багатства.