СТРАХУВАННЯ ЖИТТЯ в Україні

Перший акт всеукраїнської драми під назвою «пенсійна реформа» завершився 8 липня о пів на другу ночі, коли 248 карток народних депутатів проголосували за зміни та доповнення до пенсійного законодавства.

Процес пішов досить бурхливо – пенсійна тема стала одним із головних чинників формування суспільної думки.

Саме цю тему активно обговорюють:

1.    на круглих столах.

2.    малозмістовних, але поки що популярних ток – шоу.

3.    в громадському транспорті.

4.    на роботі, на кухнях.

Наразі можна говорити про три групи впливу на її просування. Ці підходи є віддзеркаленням нинішньої олігархічно – люмпенської структури українського суспільства.

Перший підхід – реалістичний. В його основі прагматичне ставлення «реалістів» до пенсійної реформи, виходячи з таких фактів:

  - доходи держбюджету 2010 року становили 240 мрд. грн, а пенсій виплачено 192 мрд. грн.

  - 72 мрд.грн. виплачено не з Пенсійного фонду, а коштом держбюджету.

Бажання «реалістів» зрозуміле: навіщо віддавати 72 мрд. грн, які можна спрямувати на реконструкцію доріг т.п. і отримати «відкати». Навіть сам президент Віктор Янукович визнав: щонайменше 20% бюджетних коштів розкрадається, а за оцінками експертів Рахункової палати -  всі 30%.

Другий підхід – популістський. У його основі «глибока любов» деяких політиків до народу, до виборців.

Вони розуміють пенсію як державну допомогу – «подяку за працю на благо країни» - й кажуть, що пенсійна реформа – це:

а)чергова підлість МВФ, США і Заходу.

б) підступи уряду й Президента.

в) чиєсь бажання вкрасти гроші та втекти.

Висновок популістів – жодних змін не потрібно.

Третій підхід – конструктивний. Його носії розуміють, що головне завдання пенсійної системи – створити умови для забезпечення людей достойним доходом у старості відповідно до особистого внеску кожного, а не «доброти держави», що пенсійна система не має бути тягарем для розвитку економіки.

У державах, які провели такі реформи на зміну обтяжливим солідарним пенсійним системам прийшли багаторівневі з потужною накопичувальною складовою, яка до того ставала головним джерелом національних інвестицій.

Закон про зміни в пенсійній системі, ухвалений ВР, виявився результатом протистояння цих трьох підходів, тому його не можна назвати ні добрим, ні поганим.

Передбачено, що початком перерахування пенсійних внесків  до другого рівня вважатиметься рік, у якому буде досягнуто бездефіцитності Пенсійного фонду.

Парадокс пенсійної драми в тому, що частка пенсійних видатків сягає в Україні  18% ВВП – найвищий показник у Європі, тоді як середня пенсія, навпаки, є найнижчою.

Висновок – потрібно зменшувати перше і водночас збільшувати друге.

Але «реалісти» і «популісти» мають врешті зрозуміти, що неможливо одночасно тиснути на гальма (скорочення пенсійних видатків) і на газ (підвищення пенсій).

Доцільно за наявних обставин пересісти в інший автомобіль – реально впровадити в життя  трьохрівневу систему пенсійного забезпечення.

Іншого не дано.